РІДНОВІРРЯ : Велесова книга: Дощечка 6 Б

[Волчица]

А по ста двадцяти роках брані

готи, тиснені

гунами і берендеями,

відійшли на північ,

поміж Рай-рікою і Двіною,

і там осіли.

Германаріх і Гуларіх

привели їх на нові землі.

Се бо гуни з берендеями

і своїми отарами

стали в тому краї.

Там було багато коней, худоби,

трава злачна і вода жива.

Тут бо Гуларіх привів

нові сили і відбив гунів

з великими втратами,

і пішов на нас.

Тут і наші родичі

зібралися на конях

і кинулися на них.

Зла січа тривала

там тридцять днів.

І руси пустили готів

до землі своєї,

бо ці обіцяли бути з нами.



Важкі часи настали.

Напали на нас римляни од Дунаю,

греки - півдня,

а готи -з півночі і півдня.

Та бо війна зла не ділила,

а римляни були

в городах дунайських,

на нас позирали

і так вичікували.

Та боротьба була тривала

аж ніяк не угодна

ні Богам, ні людям.

Але ми не мали

іншого пристанища,

окрім неї.



І обирали князів із отців,

і ті були од Овсяної до Овсяної,

котрим платили данину

з полюддя, й остерігалися,

коли водили череди свої,

й обробляли землю

для життя нашого .

Так жили сто і п'ятдесят літ

творивши прю велику,

всяк день,

з гунами і з готами,

але ніколи не з берендеями.



То ті настановили князем Саху,

а той премудрий,

і миру глядів з русами

і був наш друг.

Беренда ходили тихо.

Це гуни були злодіями,

і боротьба з ними була тяжка.

Вона тривала сто років.

І гуни лишились на готській землі.