РІДНОВІРРЯ : Велесова книга: Дощечка 6 Г

[Волчица]

Довго тривали літа рабства.

І прийшов день,

коли руси втекли від Набусар-царя.

Перси не гналися за ними.

А так , ідучи до країв наших

там почули пісні наші до Інтри

і воліли нас навернути

до своєї віри,

але ми залишилися з Богами нашими,

і до їхніх Богів/нас/ не принудили.

Наші отці одні хомути носили

і ніколи ми не звалися інакше,

як язичники.



Коли вавілонське рабство

терпіли, то князем їхнім

тут був Набсур-цар,

який повелівав ними.

А ті своїх юнаків давали до війська

і тягли дочок їхних і чресла

на ланита терпіли,

бо їх били киями.

І терпіти не змогли того-

і не втерпіли і сказали їм,

що це нам не до серця.

І в той день стався

великий землеструс

і землеворот аж до Сварги.

Там коні і воли

металися і крутилися.

А ми забрали своє стадо

і кинулися на північ

і спасли наші душі.



І так Богами будемо збережені,

щоб не рахувати втрати

синів своїх, і дочок своїх, і жінок.

І будемо простими, ставши собою.

Не були ми тими,

що йшли на чолі раті.

І повернемось до того в собі,

бо ходили гірше, як пси.

Ми нащадки Славуни

і можемо бути горді

і не шкодуємо життя.

Та бо Магура

співає пісню свою,

кличе до січі;

а та птиця од Інтри;

а Інтра був і пребуде до віку.

Інтра віддав Перуну

всю зброю,

аби той верг її,

щоб настав яровень

і йшов на луки.

І краще маємо зникнути,

але ніколи не бути в рабстві

і не жертувати богам їхнім.