РІДНОВІРРЯ : Велесова книга: Дощечка 7 А

[Волчица]

Слава Богам нашим!

Маємо істинну віру,

яка не потребує

людської жертви.

А така діє у варягів,

які завжди приносили її,

іменуючи Перуна Паркуною,

і тому приносили жертву.

Ми ж мішком

повну жертву даємо

і від трудів наших –

просо, молоко і тук.

То Богів підкріпимо ягням

на Коляди і на Русалії

в день Ярила

і на честь Красної Гори.

Те Богам даємо на спомин

про гори Карпатські,



А в той час називався

рід наш карпини.

А стали жити в лісах,

то мали назву древичі,

а на полі були,

імено мали поляни.

Ото всяке греки

набріхують на нас,

що нібито ми людожерці

А то брехлива мова є,

бо то не є істина;

а ми маємо інший Звичай.

Але той, хто хоче ворожнечі ,

іншому рече зле

а тому - глупий недруг.

І так є, що й інший

скаже так само.



Здавна се правили родами.

А старотцовє венедського роду

йшли судити родичів

біля Перунь-дерева.

А також в той день

мали ігрища

перед очима старотців

і силу юну показували.

Юнаки бігали, співали,

танцювали для них.

В той день огнищани

ходили на полювання

і приносили дичину старотцям,

які ділили тую

поміж людьми.

І волхви жертву діяли Богам,

хвалу і славу.



Говорили про часи, готів

коли явились варяги

Вибирали своїх князів отцове,

і ті юнаків вели до січі лютої.

Тоді римляни поглядали на нас

і замислили зло на нас.

І прийшли з возами своїми

і в залізній броні

і посунули на нас.

І тому боронилися

довго від них

і відкинули їх геть

від землі нашої.