РІДНОВІРРЯ : Велесова книга: Дощечка 7 Б

[Волчица]

І римляни, відаючи,

які ми відважно,

боремося за життя,

не схотіли йти на нас.

Так греки хотіли

поневолили нас біля Хорсуна,

і ми билися

проти рабства нашого.

І була та боротьба

і битва велика тридцять літ;

і ті полишили нас.

А тоді греки пішли

на торжища наші

і казали нам

обміняти корови наші

на масть і срібло,

бо те потрібне жонам і дітям.

І так обмінюємося і досі



А після того греки шукали

як нас послабити,

шукали можливості нас

у неволю взяти.

А тому не послабляймося

і не дамо землі нашої,

як і землі Троянової

не дали ромеям.

І хай не встане Обідоносиця

Дажбожим внукам,

які в яругах

про ворогів дбали,

та й зараз ми не гірші,

ніж отці наші.

Це ж у синє море

скинули з берега готів тих

і отримавши

над ними перемогу,

співали хвалу.

І Мати співала,

тая красная птиця,

яка несла Пращурам

нашим вогонь

для домівок їхніх.



А також жертовницю

доглядаємо ми для того,

щоб одержати силу;

і змогли ворогів порубати-

а ганьбу псячу їм залишити.

То глянь, народе мій,

який ти захищений і родючий,

і не збочив через рани свої,

і не впав донизу,

щоб ми ворогами погонили,

щоб біди позбулись

і життя інакше мали.

Бо ми стали гордими

і не уникали ворогів.

І ще тяжчою буде їхня поразка.

Тисячу п'ятсот літ,

як ведемо многі війни ібитви,

і таки живі завдяки жертовності

юнацькій і дівочій.